Поради роботодавцю, якщо працівник не хоче йти у відпустку
Якщо працівник відверто каже, що не хоче відпустки, роботодавець має у своєму арсеналі кілька козирів. Розглянемо їх детальніше у цьому матеріалі.
На початку пригадаємо, що регулювання порядку надання відпусток покладено, так би мовити, на два законодавчі акти: у цьому питанні є два основних документи – КЗпП та ЗУ «Про відпустки».
Право на відпустку
Тож, відповідно до згаданих вище законодавчих актів, право на відпустку щороку мають як громадяни України, так і іноземці разом з особами без громадянства, які працюють в нашій державі. Наголосимо, це не залежить від форми власності підприємства, установи або організації як надає робоче місце.
На відпустковий час за працівником зберігається посада та заробітна плата. В цілому, заборонено замінювати відпустку на її грошову компенсацію. Звісно, в кожному правилі є виключення: вони перераховані в Законі України «Про відпустку». Одним з таких виключень є можливість частково компенсувати грошима щорічну відпустку. Проте, варто пам‘ятати, що до цього працівник повинен був вже «відгуляти» щонайменше 24 календарних дні. Тобто, компенсувати грошима можна буде лише те, що перевищує вказані 24 дні. Але якщо працівник вирішив звільнитися, тоді він отримує компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, враховуючи і 24 обов’язкові дні. Адже необхідно розуміти, що закладений термін мінімальної відпустки щороку пов‘язаний, перед усім, з відпочинком працівника, який дозволить йому перезавантажити себе, зміцнити своє здоров’я тощо.
Які відпустки компенсувати, а які – ні
Розглянемо типи відпусток, за які можлива компенсація і за які не варто очікувати її. Окрім щорічної основної відпустки, згідно з відповідним Законом України, можуть компенсувати у грошовому еквіваленті:
- додаткову відпустку через роботу у шкідливих та важких умовах
- додаткову відпустку, пов’язану з особливим спрямуванням праці;
- інші передбачені законодавством щорічні додаткові відпустки;
- соціальну відпустку для тих, хто має на руках дитину з особливими потребами.
Українське законодавство не зобов’язує роботодавців компенсувати невикористані дні таких додаткових відпусток, як:
- пов’язаних із навчанням;
- творчих;
- пов’язаних із підготовкою та участю у змаганнях;
- наданих працівникам зі статусом постраждалих внаслідок Чорнобильської атастрофи;
- – наданих учасникам бойових дій.
Категорично заборонено
Відзначимо, що законом заборонено компенсувати грошима будь-які види відпусток неповнолітніх працівників.
Також роботодавцю забороняється законодавчими актами України не надавати щорічну відпустку повної тривалості два роки поспіль. А особам, які не досягли віку у 18 років, а також тим, хто працює у важких чи особливих умовах праці, забороняється не надавати відпустки упродовж одного робочого року.
Відмова працівника – право на примус у роботодавця
І ось тут переходимо до ключових меседжів статті. Якщо працівник відмовляється скористатися своїм правом на щорічну відпустку другий рік поспіль, то на плечі роботодавця покладено обов’язок змусити працівника піти у відпустку. Для цього, згідно з законодавством, роботодавець повинен виконати два кроки:
Видати наказ з графіком надання відпусток на підприємстві/в організації. І письмово, щонайменше за два тижні, проінформувати працівника, коли починається його відпустковий період.
Провести відпусткові виплати не пізніше ніж за три дні до початку його відпустки.
Таким чином, згідно з КЗпП працівник буде змушений виконати наказ роботодавця.
Як бачите, нюансів вистачає. І таких ситуацій у бухгалтерському та кадровому відділах завжди чимало. Тому пропонуємо полегшити собі життя і скористатися нашою програмою розрахунку заробітної плати «Чиж-Зарплата».